Цього року світова радіологічна спільнота вже дев’яте буде відзначатися Міжнародний день радіології (International Day of Radiology – IDoR), який був започаткований у 2012 році за спільною ініціативою Європейського Товариства Радіології (European Society of Radiology–ESR), Радіологічного Товариства Північної Америки (Radiological Society of North America–RSNA) та Американського Коледжу Радіології (American College of Radiology–ACR) для пропагування досягнень радіології серед широкої громадськості, а також, для згадки визначних подій з історії радіології.
Дата святкування обрана не випадково – саме 8 листопада 1895 року Вільгельм Конрад Рентген (Wilhelm Conrad Rеntgen) відкрив невідомі до того Х-промені. Проте перша публікація про них з’явилась лише майже 2 місяця потому, 5 січня 1896 року, у газеті Die Presse під заголовком «Сенсаційне відкриття».
Вільгельм Конрад Рентген 1845-1923. Іван Павлович Пулюя 1845-1918.
Один з перших рентгенівських знімків, зроблених першовідкривачем Х-променів, німецьким фізиком Вільгельмом Рентгеном цього ж року. На фото – рука його дружини.
Наші співвітчизники, також, не пасли задніх, у цьому напрямку. Досить згадати Івана Павловича Пулюя, який, ще у 80-х роках ХІХ сторіччя, розробив освітлювальні катодні трубки – газорозрядні лампи, пізніше названі «лампами Пулюя» .Такі лампи також є джерелами рентгенівського випромінювання, і саме, за їх допомогою Іван Павлович вперше, у світовій практиці, зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки своєї дочки зі шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини. Перша стаття Пулюя про походження рентгенівських променів була подана в доповіді Віденської академії наук вже 13 лютого 1896 року – повідомлення Рентгена «Про новий тип променів» датовано 28 грудня 1895 року). У січні 1896 року Пулюй вже зробив ряд якісних рентгенівських фотографій (рентгенографія застреленої морської свинки опублікована 31 січня 1896 року), у лютому цього року він провів публічну демонстрацію нових променів і зроблених з їх допомогою фотографій різних частин тіла і предметів у футлярах. Пулюй першим виявив появу електропровідності в газах, що опромінюються рентгенівськими променями, і був одним із перших фізиків, хто показав можливість використання цих променів у медичній діагностиці. Він першим зробив знімок всього людського скелета цілком.
На сьогодні розвиток технологій застосування променевої терапії в онкології виходить на якісно новий рівень, що дозволяє значною мірою розширити показання, зокрема, до органозберігаючих операцій під «захистом» променевої терапії. Під дією іонізуючого випромінювання як у пухлині, так і у нормальних тканинах розвиваються протилежні процеси — ушкодження і відновлення. Успіх променевої терапії можливий лише тоді, коли у пухлині переважають процеси ушкодження, а в навколишніх тканинах — відновлення. Біологічною основою використання променевої терапії в онкології є так званий терапевтичний інтервал, тобто різниця у ступенях ушкодження і відновлення пухлинної і нормальної тканини при однакових рівнях поглинених доз. Тому основна вимога клінічної радіології полягає у концентрації максимальної дози у патологічному осередку при мінімальному опроміненні нормальних тканин.
