РАК ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ.

РАК ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ. 1

Захворюваність на рак щитовидної залози складає 6,0 на 100 тис.населення. Жінки хворіють в 3-4 рази частіше ніж чоловіки, середній вік хворих 40-50 років. Після аварії на ЧАЕС кількість хворих на рак щитовидної залози на Україні зросла, особливо серед дітей 0-14 років. Питома вага злоякісних новоутворень щитовидної залози дитячого населення становить 4-9% (відповідно у хлопчиків і дівчаток).

У виникненні раку щитовидної залози етіологічну роль відіграють такі чинники, як недостатність йоду, дія іонізуючого випромінювання, генетична мутація, порушення імунного і нейроендокриного гомеостазу. Розвитку раку щитовидної залози сприяють вузловий зоб, струміти, тиреоїдити, доброякісні пухлини.

Генетичні  чинники також грають важливу роль у патогенезі щитовидної залози. У хворих із диференційованим раком щитовидної залози часто виявляють гени HLA-DRI і HLA-DR7. Майже в 70% спостережень медулярний рак має сімейну форму.

У клінічній практиці застосовують таку гістологічну класифікацію злоякісних пухлин щитовидної залози:
1. Папілярна карцинома (частота виявлення 50-80%) – папілярна мікрокарцинома, інкапсульована, фолікулярна, дифузно-склерозуюча, оксифільноклітинна
2. Фолікулярна карцинома (частота виявлення 10-40%).
З. Медулярна (С-клітинна) карцинома (частота виявлення 3-10%). Розрізняють спадкову і спорадичну форми. Можливо існування змішаної папілярно-медулярної і фолікулярно-медулярної форми.
4. Недиференційований апластичний рак (частота виявлення 4-15%) – веретеноклітинний, гігантоклітинний, дрібноклітинний.
5. Форми, що рідко виявляються (частота виявлення 1-2%) – саркома, лімфома, фібросаркома, епідермоїдний рак, метастатичний рак.

Клініка. Клінічні прояви раку щитовидної залози дуже різноманітні і залежать від морфологічної форми пухлини. На ранніх стадіях клінічна симптоматика відсутня, захворювання проявляється вузлом щільної консистенції, горбкуватої поверхні, з тенденцією до росту. Разом із збільшенням пухлини з’являється клінічна симптоматика: охриплість голосу, затруднене дихання, дисфагія, розширення вен шиї, біль, кашель.
Метастазування відносно раннє в лімфатичні вузли, легені, кістки.

Профілактика. Рання діагностика захворювань щитовидної залози значною мірою залежить від якості диспансерного спостереження за населенням, особливо зазнавшим вплив радіонуклідів йоду в результаті аварії на ЧАЕС.

Диспансерному спостереженню підлягають такі групи:
I  група – що приймали і приймають участь у роботах з ліквідації аварії на ЧАЕС або її наслідків у контрольованій зоні;
II група – евакуйовані з 30-км зони;
III група – проживаючі нині на забруднених територіях, до і після аварії;
IV група – діти, що народилися від осіб, віднесених до I-II категорії спостереження.
Для всіх цих осіб необхідні регулярні щорічні, а для дітей і підлітків бажано два рази в рік, скринінгові обстеження (огляд ендокринологом і УЗД щитовидної залози) із наступним поглибленим обстеженням пацієнтів із виявленими структурними і функціональними порушеннями щитовидної залози, а також із ретельним виконанням запланованих лікувально-оздоровчих заходів.

 

Previous
Next