Всесвітній день боротьби з лімфомами

Всесвітній день боротьби з лімфомами 1

15 вересня у багатьох країнах світу відзначається Всесвітній день боротьби з лімфомами . Цей день було вперше запроваджено у 2004р. за ініціативою Коаліції Лімфоми, міжнародної організації, що об’єднує пацієнтів з 41 країни світу. Мета Дня – привернути увагу громадськості до проблем людей, які зіткнулися з таким діагнозом, а також інформувати широку громадськість про симптоми захворювання, наголосити на необхідності звернень до лікарів, якщо симптоми з’явилися.

Лімфома – різновид злоякісної пухлини, що вражає лімфатичну систему (лімфатичні вузли, селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок). Для лімфом, як і для со́лідних пухлин, характерна наявність первинного пухлинного вогнища (найчастіше – в лімфовузлах або інших органах імунної системи) звідки «пухлинні» лімфоцити переміщуються по організму за допомогою крові і лімфи, швидко розповсюджуючись по всіх частинах тіла. Тому, лімфоми здібні не тільки до метастазування, але й до дисемінації по всьому організму з формуванням стану, що нагадує лімфоїдний лейкоз. За відсутності спеціального лікування хвороба прогресує і, як будь-яке інше злоякісне захворювання, призводить до смерті.
Вперше характерні клітинні зміни при лімфомі були описані в 1832р. Томасом Ходжкіним, тому у ХІХ-му та на початку ХХ-го століть відому тоді форму захворювання назвали на честь цього вченого – хворобою Ходжкіна.

На сьогодні з діагнозом лімфома живе більше 1-го млн. осіб у всьому світі, і у близько тисячі хворих щодня виявляють зазначену патологію. Так, за даними Національного інституту онкології США, у країні щороку діагностується близько 74тис. нових випадків лімфом (4,3% від усіх онкологічних новоутворень). У країнах Західної Європи захворюваність на лімфоми складає близько 12-15 випадків на 100тис. населення на рік. В Україні щороку діагноз лімфома та лімфолейкоз ставлять щонайменше 3,5тис. людей.
За даними Національного канцер-реєстру України у 2018р. загальна кількість випадків захворювання досягала 2 382 хворих на неходжкінські лімфоми та 860 – на лімфому Ходжкіна. В Чернівецькій області в 2019році знаходилось на обліку 400 хворих з діагнозом лімфома Ходжкіна та 369 хворих з неходжкінськимми лімфомами. В 2019 році вперше встановлено діагноз лімфоми Ходжкіна у 26 пацієнтів, неходжкінські лімфоми виявлено у 37 хворих.

Лімфома – це не одна хвороба, а група з понад 30-ти захворювань лімфатичної тканини, що в залежності від того, на якій саме стадії дозрівання лімфоцитів відбувається мутація клітин, характеризуються різними проявами та збільшенням лімфатичних вузлів та/або враженням різних внутрішніх органів, в яких відбувається безконтрольне накопичення «пухлинних» лімфоцитів (змінених клітин імунної системи).

Офіційно на сьогодні існує 2-ві головні групи пухлин: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (понад 20 підгруп). Кожна підгрупа має свої особливі прояви та власну схему лікування відповідно до міжнародних протоколів. Лімфому Ходжкіна відносять до більш сприятливих варіантів: 5-ти річна виживаність при ранніх стадіях становить близько 90%; можна вилікуватись – у 85-95% випадків. Виживаність при неходжкінських лімфомах залежить від їх виду, але в середньому становить близько 60%.
Достовірно причини виникнення лімфом не відомі. Лише для кількох підгруп лімфом збудник встановлений. Наприклад, для підгрупи MALT-лімфома з групи неходжкінських лімфом (уражає шлунково-кишковий тракт) збудником є Helіcobacter pylorі.Однак для більшості лімфом причиною є сукупність багатьох факторів. Існує багато наукових досліджень, в яких до можливих причин розвитку лімфоми відносять наявність в організмі генетичних мутацій, у т.ч. спричинених вірусами групи герпес (вірус Еппштейн-Бар та цитомегаловірус), вдиханням випаровувань хімікатів (органофосфатів, бензену, тетрахлоридів карбону, консервантів деревини і т.і.). До групи ризику відносять фермерів, хіміків, малярів, механіків. У зв’язку з наведеними даними специфічної профілактики лімфом на сьогодні не існує.

За ступенем злоякісності лімфоми розподіляють на індолентні (повільно прогресують) та агресивні. Стадію розвитку лімфоми в сучасній медицині прийнято визначати за допомогою комп’ютерної томографії 5-ти анатомічних зон пацієнта за шкалою Анн-Арбор. Всього виділено 4 стадії в залежності від кількості та локалізації уражених лімфовузлів (по який бік діафрагми вони розміщені), наявності або відсутності ураження екстравузлових органів, таких як селезінка, печінка.
Сучасна терапевтична практика дозволяє сказати, що лімфома виліковна в 80% випадків. Однак, без надання вчасної адекватної терапії захворювання прогресує та шанси на вилікування знижуються.

Так, на ранніх стадіях (І-ІІ) вилікування захворювання може досягати 70-80%, а на більш пізніх (III-ІV) – всього 20-30%. Тому, дуже важливо максимально точно встановити діагноз, що через неспецифічність симптомів хвороби буває надзвичайно складно. Так, основними симптомами лімфоми вважають збільшення лімфатичних вузлів, неконтрольовану втрату ваги (за півроку понад 10% від своєї маси тіла).

Додатковими симптомами – надмірне потовиділення (особливо вночі), підвищення температури тіла без причини понад 38ºС. При лімфомі Ходжкіна може спостерігатися свербіж шкіри. При шкірній формі на шкірі проявляються виразки, які можна легко прийняти за дерматологічне захворювання. Однак інколи лімфома може прогресувати без будь-яких проявів, і перше, що може проявитися – стиснення найближчих органів або структур (наприклад, важкість в ковтанні – при зростанні внутрішніх шийних або внутрішньогрудних лімфовузлів; болі в попереку – черевних лімфовузлів).

Тому, при виявленні в себе тривожних симптомів таких, як збільшення лімфатичних вузлів, червоні плями на шкірі, кашель/задишка, нічний піт, раптова безпричинна втрата ваги, підвищена температура у вечірній/нічний час, свербіж шкіри, велика стомлюваність, необхідно негайно звернутись до лікаря.
Діагностика лімфоми включає кілька методів. Перш за все – це біопсія (хірургічне видалення) ураженого лімфатичного вузла або іншого вогнища. Одночасно проводиться імуногістохімічне обстеження для встановлення виду захворювання. Дослідження кісткового мозку проводиться з метою встановити, чи є пухлинні клітини у кістковомозковій тканині. Визначається і поширеність лімфоми: які лімфатичні вузли і лімфоїдні (або не лімфоїдні) органи залучені в процес. Таку інформацію дає кілька видів діагностики. Найпростіший – УЗД черевної порожнини і рентгенограма органів грудної клітки. Складніша і більш точна – комп’ютерна томографія. А найбільш інноваційний метод – ПЕТ-КТ діагностика: визначає не лише місцезнаходження і розміри ураженої зони, але і дозволяє адекватно оцінити ефективність терапії. Оцінюється також загальний стан здоров’я з точки зору протипоказань до лікування і прогнозів.

Згідно міжнародних та національних протоколів надання медичної допомоги пацієнтам з лімфомами, в залежності від виду, стадії захворювання та стану хворого застосовуються наступні методи лікування:
– хіміотерапія;
– променева терапія;
– імунотерапія;
– таргетна терапія;
– хірургічне, в комплексі з іншими видами, лікування;
– трансплантація кровотворних стовбурових клітин.
Шанси на одужання повністю залежать від точної та своєчасної діагностики та вчасно розпочатого лікування!